Кам’яні брили Ґорґани

Кам’яні брили Ґорґани

Над полониною рокоче

гроза, неначе день останній,

відьмак виходить неохоче,

коня виводячи зі стайні,

давно не бачили Карпати

такої лютої негоди,

у лісі не розпалиш ватри,

дощитиме весь день сьогодні…

Йому тепера у Ґорґани,

де оживають скелі в сквиру,

серед каміння є поляна,

на ній ведмежого слід жиру,

туди дістатись, ой, не просто,

ще тяжче звідти повернутись.

Пора, іди, вже небо просить.

Це час варити листя рути…

Димить смерека, не палає,

мольфара слухати не хоче

і громовиця небокраєм

страхи пробуджує пророчі,

сьогодні неспокійний будень

сьогодні день страшніше ночі,

благайте Матір Божу, люди,

як басовито грім гуркоче…

Чаклун закам’янів неначе.

І з того часу і до нині,

як камінь ґорґотить це значить –

мольфар спускається в долину.

23.08.23р.