Сумують парапети за теплом.
Їм одиноко без дзвінкого сміху.
Стікає дощ сльозиною зі стріхи,
калюжі завтра захворіють шклом –
це інеєві першому на втіху.
Ще листя обважніле терпить сад
та вітер лист той силиться зірвати.
Тепер морозу він за панібрата.
І небагато ув обох розрад,
гасатимуть до ранку навкіл хати.
Допоки не розстане сіра мла
і сонечко не зрадує промінням
даруючи надію на спасіння
і жертвуючи нам ковток тепла.
Напевно, це і зветься – воскресінням.
26.08.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар