З поетичного безсоння

З поетичного безсоння

Ранок шукає слово до вірша.

Ходять кімнатою тихо думки,

мозок волає: «Спав би ти ліпше!» –

треба ж нічниці* збирати в роки.

Як же без цього жити поету?

З безсоння сотає вічний бальзам.

Фабула є і нарис сюжету…

Можна усе. Тільки спати – харам*!

Так і минають ночі щоночі,

благословляючи ранки та дні.

Он і пегасик ледве шепоче:

«Дайте хоч трохи поспати мені.»

21.08.23р.

*Нічниці – безсоння;

  Харам – не можна (табу) в ісламі.