Убієнним за Україну

Рано, чи пізно настане тиша.

Вбите катами тіло не дише.

У серце люта спадає стужа,

ти переміг, убієнний друже.

 

Хтіли купити за вишкварки сала

душу козачу московські шакали.

Забрати воліли Бога і віру –

убили тебе у лігвищі звіра.

 

Вражині того не пізнати ніко́ли,

як вольностю дихає зоране поле,

І ми не брати, ми навіки чужі.

Вбиваючи тіло, не вбити душі́.

22.05.21р.