Півонії

Цей аромат не сплутати ні з чим.

Дурманить він іще до цвіту липи.

І відчуття: немов наливки випив

й проспектом йдеш світ за очі нічним…

Підморгують несплячі ліхтарі.

А, що їм сон? Такий травневій по́вів*

і місяць завжди сповнений любові,

а в небі перші відблиски зорі…

Чекай-но, весно, я до тебе йду!

Спішу ще раз напитися розмаю,

не відмовляй, пізнав тебе і знаю –

ці пахощі півонії в саду.

30.05.21р.

*По́вів – аромат.

  Весніти – квітнути.