Із ночі ллється безперервно дощ,
дрібоче об залізне підвіконня,
відлунням відбивається у скроні
чекає, мабуть, всенебесних прощ.
Сльозинкою стікає по вікну.
Чи мариться воно, чи це насправді
привиділося, що у вертограді
земля спиває неба таїну…
У хмаровинні блискавки жало,
зриває буря лють свою на тверді…
Але який не був би вітер впертий,
на сході літнє сонечко зійшло.
09.05.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар