Я на сповідь піду у поля,
де волошки співають пісні́
для маленьких іще янголят
і молочні тумани рясні.
Там бджола над нектаром дзумить
і стривожений охкає грім…
Відчуваю нутром кожну мить
злуки тіла із Духом Святим…
Він за плечі мене обніма…
і указує праведний шлях.
Не повірю, що Бога нема
в України просторих полях.
31.10.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар