Смак дитинства

(із циклу Карашинські жита)

 

Умитися росою на світанку

та випити парного молока,

мене будила у селі щоранку

тихенько бабця з ку́хвою* в руках.

Спивав до дна солодкий смак дитинства,

у поле йшов купатися в росі,

а крапельки сріблястого намиста

являли ранок у його ясі…

І нині повертаються до мене

через завісу часу та літа́

чи золотом налиті, чи зелені –

дитинства карашинського жита.

29.10.20р.

*Кухва – глек.