Спи, дитинко.

Спи, дитинко, цвинтар – це твій дім.
Грошенят на ліки бракувало…
Мама й тато заробляють мало,
але річ тут зовсім не у тім.

Підіймаю із землі буклет,
Щирі грають усмішки на лицях,
заклик: урятуємо столицю!
Скільки ж тут затрачено монет?

Холодіє серце… і душа.
Це тобі і ліки, і лікарні,
що «спустили» казнокради марно…
У пусте розтрачена грошва.

Та, чи гримне у цім небі грім?
Спопели нас, Господи великий!
Стали ми бездушні та безликі…
Спи, дитинко, цвинтар – це твій дім.
23.10.20р.