Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Учення, то коли воно путяще,
щоби прожити років хоч до ста.
Он Гуру, кажуть, із повітря гроші
висотує та учням роздає…
А от смирення – важелезна ноша,
Та що поробиш. Кожному своє.
Завірив Гуру: «Буде все по маслу,
твоє життя віднині то моє!»
Оце потрапив у пригожу касту,
бо ще і сотню в доларах дає…
За рік мені прийшла пора платити.
Дали вдихнуть зі столу анаші…
І Гуру каже: «От тепер ми квиті!»
А в мене ні квартири, ні душі…
28.10.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар