Остання Пасха
Похристосались з
тобою, мила мати.
Ще й вийшли на
могилки на гробки.
І я сказав:
– та годі сумувати.
Ати мені:
– вже час й мені іти.
І ніби, ні про що не
говорили,
Розбіглись знову по
своїм хатам.
І час від часу ти
мені дзвонила
Та якось телефон мій
замовчав…
І пригадав тоді слова
отії,
Коли мені сказала
якось ти:
– Літа мої уже не
молодії,
Вже час мені, мій
сину, треба йти.
29.01.17р.
Немає коментарів:
Дописати коментар