Серед поляни клен позолотів

* * *

Серед поляни клен позолотів,

Немов позвав до себе сиву осінь.

І вже пішов з життя один з братів,

І неба почорніла синя просинь.

Дивлюсь на матір - он життя її

Стежиною від хати в поле в'ється,

Вона вже стільки років в самоті,

Чи, може, те мені лише здається?

Осінні барви красили життя,

Осінні барви долю розірвали,

То рідний брат пішов в не забуття,

А згодом до нього пішла і мама.

                                             12.09.02-18.01.17р.