Про вічне

* * *

Коли душа відірветься від тіла,

І полетить між тисячі зірок.

На землю обертаючись не сміло,

Де до всього̍ уже так звикло тіло…

Але ж до Бога залишився крок…

Ніщо не в силах зупинити вічне.

Й політ душі спинити не дано.

Можливо те здається нам трагічне,

Питання для людей те є – одвічне,

Але душі, повірте, все одно.

Душа летить, летить собі до Бога,

Немов колись летіла до землі.

І то була лише її дорога,

Коли Батьки біля землі порога,

Дитя стрічали з плоті та душі.

                                    24.01.17р.

(Микола Соболь)