Йолоп царя всеяросійського
(із розділу банальна гундарівщина)
Поет був млявеньким настільки,
що бракувало хлопу слів.
Насиплю бідоласі кільки,
щоб він хоч трішечки під’їв.
Бо, як голодний скаженіє
і дурість пише, наче тать,
а тут з’явилася надія,
що зможе хлоп защебетать.
Та де там щебет? Лиш ґелґоче
тепер наїдений трухан,
я па-расійскі, каже, хочу,
то, що поробиш, як бовван.
07.11.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар