Раб кохання

Раб кохання

Вона красива, наче перший сніг.

Жаданіша завії на світанку.

Для неї кави зранку філіжанка,

увечері впаду до нейних* ніг,

скажу: «Царице, вибір за тобою» –

вона ж сипне холодною югою

чи спепелить мене байдужий сміх.

Іще не знаю. Але якось буде.

Хай захолодить моє серце студень

чи плазуном лишуся її втіх.

То, певно, небо так рабів карає –

напризволяще відпустивши плаєм.

І душі в прірву скочуються їх.

29.11.23р.

*Нейних – її.