Мить прозріння
Ховається у передмісті осінь.
У місті не сховаєшся – асфальт.
А тут поміж беріз, дубів та сосон
ти не помітний для газетних шпальт.
Стоїш собі, а все проходить мимо,
секундна стрілка не спішить, – летить.
І усмішка святого пілігрима
нехай торкнеться губ твоїх в цю мить.
Ти відцурався метушіння світу
й закон тепер не діє – зуб за зуб.
Вклонися небу, сонцю, лісу, вітру,
що серцем до кінця не зашкаруб.
Не кожен може осягнути всесвіт
на перепутті лісових шляхів.
Близьке душі уздріти та далеке…
Вітаю, друже, якщо ти зумів.
10.11.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар