Стара груша

Стара груша

Грушко, сипни на землю

своїх плодів, що аж під небом,

цілують хмари, певно,

їх смак давно зрівнявся з медом,

обарвлення з місяцем,

цілющий сік з богів нектаром…

а листя, ніби серце,

що б’ється в унісон із вітром

вростаючи у пам'ять

кожною гілочкою кожним

листочком від Адама,

по останній день мого буття…

11.11.23р.