Клопоче ніч про білий сніг,
на ранок – вибілене поле,
таке красиве, як ніколи,
під вікнами синички сміх
вона шукає, певно, сала,
що завірюха прив’язала
і бідкатися птасі гріх
на перші передзимні примхи
та сніг, що танув стрімко-стрімко,
й стікав хутесенько зі стріх.
22.11.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар