(із циклу Карашинські жита)
І ось вона, омріяна зупинка,
мені дорога через все село
в руках із хлібом дідусю торбинка,
як смачно пахне скошене зело…
Життя тут не кипить, але вирує,
бо кажуть літній день годує рік
й ледачого шукати навіть всує
у полі, чи городі чоловік.
Шлях через яр до бабиної хати.
За пагорбом стрічає мене Здвиж
як це сьогодні до́рого і свято,
заплющиш очі, а довкола тиш…
А зараз очі сплющу і нічого.
Хоча здається все, як і було
і пагорб цей, і через яр дорога,
і люди ті ж, і річка, і село…
Сиділи ніби вчора за обідом…
Та вже чверть віку нема бабці з дідом.
18.01.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар