Старенька яблуня іще цей рік народить.
Ще дасть врожаю кольору зорі.
Перестоїть і спеки, і негоди
на радість і бабусі й дітворі.
Своїм літам вона не має ліку
гілля мов руки їй покорчив час.
Зовсім не лячна до малечі крику
є яблука й поїсти, й про запас…
Вона радіє голосу дитини
і листя шелестить малечі: «Жду!»
Та з кожним сходом сонця менша днина
й попереду самотність у саду.
11.01.21р.
Немає коментарів:
Дописати коментар