Холодний ранок

Розпали небокрай,

               дай погрітися сірому льоду.

Вже давно не стояли

               морози такі на Дніпрі.

Трапезує пташа

               скрижанілими бубками глоду.

Розлютований скипень*

               не хоче вклонятись зорі.

Іще сплять димарі,

               їм одним у морози щось сниться.

І хатина вікном

               безпорадно так глипає в сад,

прилітає до нього

               погрітися змерзла синиця

і шкребеться гіллям

               очманілий в мороз виноград.

Розійшлася зима:

               ні рятунку від неї, ні спасу.

Нарядила у на́мерз*

               дерева в батьківськім саду.

Але сонце все ближче,

               все менше лишається часу…

Розпали небокрай,

               хай горить,

                                 я до тебе іду.

12.01.21р.

*Скипень – лютий мороз.

  На́мерз – іній.