Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
а ми йому за кожну мить
віддячимо серцебиттям.
І від народження весни
літа́ несуть його крильми…
Аж поки нестабільні сни
Не вкажуть: близько до зими…
І, як нічого не було,
і пісня ніби не про нас.
Та рясно зморшками чоло
мені вкриває містер – Час.
06.08.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар