Мовчання капелана

 

                 Сумним подіям

                                під Іловайськом                                                  

 

Про що мовчить сьогодні капелан?

Не заглядай у вимучену душу

і навіть словом тишу не порушуй,

нехай з очей розвіється туман.

 

Йому у серпні завжди буде так –

пройшлись степами «гради-урагани»

де добивали хлопців росіяни

І помирав знекровлений юнак…

 

А серце відчувало: буть біді.

Останніх слів звучить відлуння: «Отче…» –

Та кров залляла юнакові очі

і руки опустилися бліді…

 

А він благав: «О, Господи, прийми

Цю юну душу, що лягла на сході,

така сьогодні плата за свободу,

як важко залишатися людьми.».

 

Болить йому і досі рвана рана.

Оце і є – мовчання капелана.

18.08.20р.