* * *

 

День витікає із ночі,

ранок тумани наводить,

зорі мов очі дівочі –

сховані за небозводом.

Сонце допалює серпень,

жевріє на горизонті,

голка пронизує серце

тісно душі моїй в плоті.

Хоче душа на свободу,

прагне дороги додому…

Місяць над вишнею сходить…

Ставити крапку, чи кому?...

24.08.20р.