Ще одне літо

 

Піском крізь пальці, водою у ситі…

Як дні вигорають швидко у серпні.

І літо шепоче: «Досить, ми квиті,

Ваші тіла мені більше нестерпні.

Все остогидло, не хочу ілюзій,

плачуть у небі нічнім Персеїди,

тумани готують наступ у лузі,

сонце допалить траву пообіді…».

Заклекотали у вирій лелеки.

Спеки уже через вінця налито.

Осені подих такий недалекий.

Нас покидає іще одне літо.

11.08.20р.