Поетична весна

Як геній спить, піїти точать пера.

Любов у них то плаче, то болить.

Не заздрю вічній долі Агасфера

Що спокою не має не на мить.

Цього утішу, той пускає соплі.

Весна підходить, хочеться - лямур!

Ще місяць і попремся на картоплю

Ув одежині від сільських кутюр.

На клаптику землі (гектар із гаком)

Твоїх фантазій охолоне жар.

Як відстоїш у чистім полі раком

Не бачиш, ні кохання, ні Стожар.

Поети, друже, також хочуть їсти!

То ж творчий брат – фазенду обира!

Бо для Парнасу, як повітря чисте,

То можна обійтися й без пера!

                                              19.02.19р.