Інші шістдесятники

І

Не бий себе у груди,

Бо гріх є за кожним!

На цій землі ми – люди

З Богом чи безбожні.

Падають з неба зорі,

Трави смакують роси.

Очі творця суворі.

Душі до нього йдуть босі.

ІІ

Люди охочі до слави.

Народу потрібні – кумири.

Заповіді у держави:

Куй міліцейські мундири!

Скільки безвинно убитих

Чи згноєних таборами?

І до сьогодні скрито

Скількох немає між нами.

І ріки людської крові

Запитої спиртом етилом.

У Києві плач і Львові.

Це кату не змити і милом!

Хрускіт кісток у підвалах,

Ми знаємо болів природу.

Запечена кров на медалях –

Катів мого народу.

ІІІ

Лишилися ще межи нас іуди,

Що у руці тримали партквиток.

А нині, барабанячи у груди,

Нам всучують колізію думок.

Та чи вагома ваша підтасовка?

Якщо людині бракне чесних слів,

То ніби і промовка не про вовка

Не зрушила це стійбище рабів.

Забувши про поезію нетлінну,

Яка летить між тисячі світів,

Ви, перші з тих, хто зраджували Ліну*

Й причетні до убивства Василів*.

                                                    11.02.19р.

* мова йдеться про тих, хто голосував про виключення 
зі спілки письменників Ліни Костенко,
та, хто зрікся Василя Стуса та Василя Симоненка.