Не цурайся рідного

Кебета куца - мові непридатна!

Із мокші не створити козака.

Хоч українське слово й благодатне

Та їй кортить, убогій, – язика.

Довбешка зеленіє, ллється злоба,

Очата повилазили з орбіт.

Як хочеться москаликові щоби

Сконав у прірву весь козачий рід.

Та не хвилюйся, «друже», не загину.

Бо, предків голос чую в тишині,

А дід мене учив за Україну

Меча тримати міцно у борні!

                                              17.02.19р.