Приречення

Приречення

Промінець осяяв далечінь,

час іти туди, де стиглі мрії,

дозріває у полях ячмінь,

син дрімає на руках Марії,

ллється пісня з материнських уст,

мальви цідять соковитий спадень*,

ще тебе згадає Златоуст,

буде і Ґоґота, і Великдень,

будуть і війна й голодомор,

небо дуже міцно сплющить очі,

кров стече у чашу на Кагор…

Поки ж спи в обіймах неньки, хлопче.

08.01.24р.

*Спадень – захід сонця.