Мотанка

Мотанка

В’язала із соломи доні ляльку,

її в розшиту плахту одягала.

Хіба тобі для доні долі жалко?

Аби їй щастя не було замало.

Щоб не зреклася свого краю й роду

і не шукала щастя в іншім світі,

любила над усе свою свободу,

лише у ній зростуть щасливі діти.

Хай мотанка її оберігає,

живе у ляльці вічно подих мами.

Як соловей затьохкає у гаї,

перше кохання не хворіє снами.

Змотай і ти своїй дитині ляльку.

В малечі втіхи буде хай по вінця.

Щоби любила Україну палко.

Такі ми з прапрадіда – Українці.

07.01.24р.