Вічна пастка

Вічна пастка

Коли нап’ється сили тиша,

зблудять оракули з тропи,

вгамує апетити хвища,

з’явися, Боже, світу Ти.

Зруйнуй іще раз стіни храму,

бо треба, кажуть, вісім раз.

Єва ребро вирве Адаму,

вб’є брата Каїн напоказ…

І все завертиться по-колу,

таке невтішне дежавю,

подай пігулку валідолу,

я змієві гніздо зів’ю.

врятую вкотре лиходія.

Нехай готує зради яд.

Ми ж чатуватимем месію

у пастку втрапивши тріад.

02.01.24р.