Негода

Негода

Колісниця гучно гуркоче небом.

Вітер силиться дуба зламати.

Краплі дощу між смарагдових стебел.

Хмара нависла чорна й чубата.

Як розійшлася в три простори хвища.

Хвилі Дніпро до неба здіймає.

Вітер біснується, казиться, свище…

Грай про долю, козаче Мамаю.

Хай буря принишкне, пісню почувши.

Чайка у море Чорне проб’ється.

Висвіти піснею стомлені душі.

Край своїм співом змучене серце.

Все промайне. І ця сквира не вічна.

Блискавка згасла, певно, остання.

Буде гроза і в середині січня.

Випаде й сніг колись на Івана.

14.01.24р.