Великдень

Тихими переливами, піснею квітня,

струмки потечуть десь під гуркіт грози.

Гарматами змучене поле розквітне

і мати старенькі протре образи –

Великдень.

 

Як вітер торкається зранених вишень,

скипається сік наче кров на гіллі.

Здається, боятися стали ми тиші

і бачити очі позвикли в імлі –

жахіття.

 

Війни промайнуть дні злиденні, холодні,

литаври звістять перемогу в бою.

Хай міць України воскресне сьогодні,

молюся за кожного воя в строю –

навіки!

15.04.22р.