Російська окупація

Вітер ламає крила,

тонкі вигинає віти.

Де ти, убита мила?

Чи поруч з тобою діти?

Стіни сирі підвалу

тебе вберегти не вміли.

Крові врагу замало

вони захотіли – тіла.

Боже! Дивись, Всевишній,

на муки мого народу.

Невже ми стали грішні,

коли обрали свободу?

Під автоматну чергу

діти поснули навіки,

світло в очах померкло

та не стулилися війки.

Плаче небо сьогодні                

за кожним вбитим безвинно,

їх забрала безодня…

руський, хіба ти людина?

13.04.22р.