Світять зорі холодні мов небо,
але снігу не видно, нема.
Поміж висохлих з осені стебел
не квапливо гуляє зима.
Йде стежками замерзлого саду,
ледь торкаючи квіт хризантем
і віншують її зорепади,
не садочок, а справжній Едем.
Не злякати б зимової феї.
Така тиш. Навіть вітер геть вщух.
І нарешті: у світлі алеї
до землі полетів білий пух…
09.12.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар