До нього вона йшла мов на причастя,
торкнутись губ, можливо це востаннє.
До дна допити свій ковточок щастя,
який здавався істинним коханням.
Лягала тихо поруч і мовчала,
дивилася в його байдужі вічі,
а серце розтинало гостре жало
і забаганки сексу чоловічі…
А потім був накатаний сценарій:
сама ішла крізь заметіль до мами,
а він вертався не лякавшись кари
де благовірна ждала із синами…
До нього вона йшла мов на причастя…
Та хіба стане чиєсь горе – щастям?
17.12.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар