Радій сьогоденню.
Довкола безмежна блакить
і думка про вічне летить,
здається буденно…
А ми? Не відчули.
Як всесвіт торкається нас
його необтяжливий глас –
трембіта гуцула,
сопілка в долоні,
маленькій руці пастуха
пред нею і вітер стиха
і сипле на скроні
ледь-ледь нам помітні сніги,
але нам усе до снаги
ми ситі сьогодні…
А завтра?
03.07.20р.
Картинка з інтернету
Немає коментарів:
Дописати коментар