Ніч валькірії

Хай ніч розсудить і зведе рахунки

Валькірії не місце на землі.
Потрапив у тенета до чаклунки,
А чари її ніжні, але злі.

Тремчу від стужі у жарких обіймах
І не рятує "Отче наш..." мене...
Ну відпусти, тебе благаю, відьмо!
Бо лихо нас обох не омине...

Та де слова, де магія кохання...
Ізнову догоряю у вогні...
Прощай, чаклунко, бо ця ніч остання.
Чи взмозі ти мені сказати: "Ні!"?
10.07.20р.