Тернистий шлях лежить з московських пут.
Здається, що і виходу немає.
Прийшов до влади препаскудний Брут,
а нам би козака свого – Мамая.
Дивлюсь кому вручили булаву
йому б хвоста у руки від ослиці…
А може це усе не наяву?
Це тільки сон, який мені наснився.
Не вірю прокурорам і судам,
поліції довіри я не маю…
Але країни ворогу не здам!
Без неї шляху не знайду до раю.
На зло москві залишимось людьми.
Хоча безбожно влада людям бреше
та Україна, безумовно, – Ми!
Жаль, жити важче нам стає все легше.
22.07.20р.
Немає коментарів:
Дописати коментар