У селі

(із циклу Карашинські жита)

Липневий дощ ти запорука сили.

Запахла м’ята у моїм саду,

траву на сіно люди покосили,

картопельку копають молоду…

Село живе своїм життям одвіку,

ще сонце спить, а люд іде в город

не знайдете кінцю роботи ліку…

На зиму повернув сонцеворот.

То вже готують сані й рукавиці,

бо скільки тут лишилось до зими?

Я – городський, але й мені не спиться.

Село пригорне кожного крильми.

22.07.20р.