Материнство (поема)

І

Мріє снами коло мами

Донечка мала.

Поки білими снігами

Заміта зима,

І лягають хуртовини,

І тяжіє ніч.

Сон у батьківській хатині

Доторкнувся віч.

«Спи, доцюню, баю-баю...» –

Легіт у дворі

І сонливість навіває

Пісню цю зорі.

ІІ

«Дай заплету тобі у коси щастя.

Хай янголи попереду летять…

Вони і є найвідданіша рать,

Яка тебе торкнулася з причастям.»

В житті усім потрібно йти в дорогу.

І не важливо, де проляже путь

(Мабуть, у цьому є найвища суть!),

Наше життя належить лише Богу.

ІІІ

Вишиванку на себе одягла.

Краса народу не умре ніколи.

О, скільки в тобі, донечко, тепла!

Сьогодні вперше ти ідеш до школи.

І ці літа грайливо промайнуть.

Відсиплють вишні білі первоцвіти.

Останній дзвоник проводжає в путь…

Швиденько як повиростали діти.

ІV

Не ставай дорослою в шістнадцять,

Не спіши, попереду життя.

На руках ще буде усміхатись

Долею дароване дитя.

Будуть і тяжкі безсонні ночі,

І «агу» – найліпше на землі,

І щасливі почуття жіночі,

І свіча надії ув імлі.

Буде все, бо жити ще і жити,

Хай скресає крига на душі.

Прийде час пожати щастя жито.

Тільки, я благаю, не спіши!

V

Білий колір личить, як ніко́ли.

Усмішка і яхонти очей.

Запахи духмяні матіоли

І фата стікає із плечей.

Донечко, тебе благословляю

На святий, сімейний, Божий труд,

Бо у праці є ключі від раю.

Ти про це ніколи не забудь.

Це́ркви заспівали передзвони,

І, куди не глянь, така краса…

Дві обручки наче дві ікони:

Шлюби реєструють – небеса!

VI

Ці мрії зовсім недалекі.

Стань до вікна, поглянь у сад.

Дивися: в небесах лелеки.

Дарма що пізній листопад…

Серед хитких найперших літер

Ще не написаних поем

Розгорне жовте листя вітер

І небо зрадує дощем.

Скінчилася жіноча му́ка,

Розтанула густа імла,

Це неба таємнича злука,

Де маму доня обняла.

VIІ

Вже платтячко мале (було на виріст).

Волосся туго сплетене в косу.

Іду слідком, а бантів тихий шелест

Підкреслює цю неземну красу.

Як ніжно обіймають її руки.

Щебече дзвінко, «Таточку, люблю!»

Безсонні ночі – та хіба ж то муки?!

Це ніжні передзвони кришталю!

ІІХ

Найвища суть жіночого буття

Народження для смерті перемоги.

Жінка живе одним серцебиттям,

Допоки Бог їй не дарує злоги.

А потім доня донечку спов’є

І візьме немовляточко на руки.

Було так завше і тепер так є!

Бабуся любить пестити онуків.

ІХ

Ось вона та мить –

Ніч, усипану зірками,

Бог благословить…

Мріє снами коло мами…

                       10.11.18 –

                                 17.03.19р.