Про вічне ні-ні

Писати буду тільки про дуби.

У вічного майбутнього немає.

Довічно люди ждуть лише трамвая,

А решта все у проміжках доби.

Зове дружаня: "У кабак айда!" –

Боюся, що потягне на дурниці.

Довкола труться файні молодиці,

А я про космос думаю. Біда!

Висотує кіно краплини сил.

Ревуть жінки, казкова мелодрама,–

Пательнею у лоба б'є Адама

За зраду Єва. Я ж межи світил.

Спускатися на землю нині час.

Холодить густий ель рефрижератор.

Високе для майстрів. А я – аматор,

Нетлінне початківцю, звісно, – зась!

                                                   13.03.19р.