Пані Ліні Костенко присвячується

                          «Ще не було епохи для поетів,

                            Але були поети для епох.»

                                                           (Ліна Костенко.)

Поет завжди попереду епохи,

Тому, що відчуває її ритм.

І може не легкі його дороги,

Бо об байдужість оббиває ноги…

І пише вірші, в метушінні рим.

Не всім дано торкнутися рукою,

Й відчути, як то б’ється «пульс часу»,

І описати стислою строфою,

Що зрозуміле лише нам з тобою,

Ті відчуття, що в ніби наяву,

Розірвуть душу нестерпимим болем.

І відчаєм в сучасності кричать.

Але в часу, нараз, свої герої,

Вони зійшлись у смертному двобої…

І в цій війні куди там до вірша!

Поет завжди – попереду епохи.

Тому що відчуває її ритм.

Й лише коли вже пройдені дороги,

Збивають люди об пороги ноги,

Шукають світла в кодуванні рим.

                                            02.02.17р.