Зубата матерія часу гризе плоть.
Сточує камінь вода безперервно.
Кров сочиться на землю із вен і аорт.
Життя, наче Колізею арена.
Хто ти в нім? Обирає, звичайно, – юрба.
Вкаже пальцем (великим чи середнім)
із найпершого подиху йде боротьба
і ми скубемося, ніби скажені.
Аж зуби вибиті летять геть із ясен.
Перехрестилися й знову у бійку.
Життя неординарне, палке, прекрасне…
тебе розіпнуть у нім за копійку
чи за думку. Але хіба це важливо?
Важливо те, що приносить прибуток
і вириває людям зуби, можливо.
Та всі ми до свого життя прикуті.
Але ж, хто ж ми беззубі
супроти зубатої матерії часу?
24.10.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар