Слово

Слово

Слово, – ти птаха чи криця?

Гоїш і раниш. По суті,

наче Дзвонкова криниця,

а людям тебе не чути.

Вони з’язичені стали,

збиваються ув отари,

їдуть московські васали,

а ті не бояться кари.

Хай виплаче очі мати,

дружина у чорній хустці,

діти питають: «Де тато»?

і тягнуть до фото руці…

Не стрічка вас роз’єднала,

що йде у кутку портрета,

сьогодні, на жаль, чимало,

таких, що пішли у Лету.

Скільки ще крові потрібно

нам на вівтар цей пролити?

Наче і пишуть не дрібно –

ворог один – московити.

Час розірвати кайдани!

Люди до цього готові?

Навіть великі тирани

боялись вкраїнського слова.

10.10.23р.