Якось на Юрія
На Юрія гурки садила,
слізьми вмивала кожну бубку,
аби ж подарував Бог крила,
перетворилася б в голубку
і принесла б на землю грішну
із піднебес оливи гілку
й сказала б вою: «Йди, я втішу,
а вмісто зброї на сопілку,
заграй для мене «Ще не вмерла»
хай казиться в москві чувирло,
й гармані остигають жерла…
Даруй мні, Боже, білі крила».
На Юрія гурки садила...
21.10.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар