Фетишизм сучасності
На мої мешти. Пройди хоч пів життя.
Важко? Не рюмсай, я зміг.
Час пожинати золотаві жита,
йти на батьківський поріг.
Пора. Небо не терпить знесилених,
дух наш є стрижнем всього.
Та падають долілиць знекрилені.
Вічний тартару вогонь.
Чи переплигнеш? Чи під силу
тобі?
Але навряд чи злетиш.
Ти сліпенький кротик у сірій юрбі.
А заздрість – це твій фетиш.
22.10.23р.
Немає коментарів:
Дописати коментар