Страшний сон

 

Страшний сон

Дружина каже: вірші – це хула,

читай псалми, ходи, як люди в церкву…

Змела нотатки із мого стола

і придала вогню у вічну жертву.

Горіло, наче на кострі відьмак,

вогонь дожер всі літери до суті.

За що мені? Я не збагну ніяк.

Та не тримаю на кохану люті.

Ще буде і паперу, і думок,

і занотую не одну я фразу.        

Розвіявся з рукопису димок

і нагадав – люблю її заразу.

Прокинувся. Стираю з лоба піт

і не збагну ніяк чи я при тямі.

Жона шепоче: давай спи – піїт.

Таке ж насниться, трясця його мамі.

 29.12.22р.