Перше кохання
На тихих берегах Дунаю
защебетали солов’ї.
Минає все. І ніч минає
під тріск поліна у вогні.
Чи буде ще так? Я не знаю.
Торкнутися б дівочих пліч…
Як ллються іскри водограєм,
але хіба у тому річ.
Згорять усі метеорити
і попелом впадуть до ніг.
Тебе не міг я не любити,
але й зізнатися не міг.
18.12.22р.
Немає коментарів:
Дописати коментар