Млинцева ода і не тільки
(трохи дурні для настрою)
А пузу просто хочеться млинців.
Яке кохання коли їсти хочеш?
Я бачу їх, як закриваю очі,
тримаю (по три штуки) у руці.
По млинчиках смачний стікає лярд*
й на бороді свинячий жир маститься…
Навіщо у руці мені синиця?
Млинець і сало… (вимовлю, мов бард).
Смачніше, певно, тільки деруни,
ця страва так пасує під горілку,
а ще коли їх смажить хвайна жінка
тоді немов цукерочки вони.
Промовлю тихо: «Кумонько, давай…» –
хіба цей вислів може бути грішним?
Я про млинці, ну, а вона про інше…
Шкварчить пательня наче водограй.
Млинців наївся ніби досхочу.
Наситився і дерунами майже.
Нехай кума ще на доріжку скаже:
«Приходь узавтра, наварю борщу»…
04.11.21р.
*Лярд – смалець.
Немає коментарів:
Дописати коментар